Сегодня пополнила свою коллекцию переводов монолога Гамлета - выкладываю, что есть. Если у кого есть ещё варианты - делитесь, битте шён. Или дополнения там, где перевод не полностью. Особенно норвежский, шведский и датский варианты хотелось бы найти.
Ну, и разнообразные славянские, конечно.
Фраза "А наміри високі, ледь зродившись, Вмирають, ще не втілившись у дію" вообще вошла в мой личный цитатник
.
Оригинал
Hamlet's Solliloquy "To be, or not to be: that is the question:
Whether 'tis nobler in the mind to suffer
The slings and arrows of outrageous fortune,
Or to take arms against a sea of troubles,
And by opposing end them? To die: to sleep;
No more; and by a sleep to say we end
The heart-ache and the thousand natural shocks
That flesh is heir to, 'tis a consummation
Devoutly to be wish'd. To die, to sleep;
To sleep: perchance to dream: ay, there's the rub;
For in that sleep of death what dreams may come
When we have shuffled off this mortal coil,
Must give us pause: there's the respect
That makes calamity of so long life;
For who would bear the whips and scorns of time,
The oppressor's wrong, the proud man's contumely,
The pangs of despised love, the law's delay,
The insolence of office and the spurns
That patient merit of the unworthy takes,
When he himself might his quietus make
With a bare bodkin? who would fardels bear,
To grunt and sweat under a weary life,
But that the dread of something after death,
The undiscover'd country from whose bourn
No traveller returns, puzzles the will
And makes us rather bear those ills we have
Than fly to others that we know not of?
Thus conscience does make cowards of us all;
And thus the native hue of resolution
Is sicklied o'er with the pale cast of thought,
And enterprises of great pitch and moment
With this regard their currents turn awry,
And lose the name of action.--Soft you now!
The fair Ophelia! Nymph, in thy orisons
Be all my sins remember'd".
Голландский:Te zijn of niet te zijn, dat is de kwestie: of het nobeler is om te lijden onder alles wat het wrede Lot je toeslingert of om de wapens op te nemen tegen een zee van zorgen en er al vechtend een einde aan te maken? Te sterven, te slapen, niets meer; en in die slaap rust vinden voor alle hartzeer en de duizend pijnen die je lichaam je bezorgen, dat zou een einde zijn om jezelf toe te wensen. Te sterven; te slapen: misschien wel dromen: Ach nee, daar wringt het 'm: want welke dromen komen in die dodenslaap, als we de aardse zorgen hebben afgeworpen, het doet ons weifelen: dit is de overweging die leidt tot de ellende van zo'n lang leven, want wie zou de gesel en de hoon van de tijd verdragen, het onrecht van de onderdrukker, de arrogantie van de rijke, de pijnen van een onbeantwoorde liefde, de dwalingen van het recht, de onbeschoftheid van een ambtenaar, en de verachting waarmee onbenullen je geduldige werk belonen, wanneer je rust kan vinden met een simpele dolkstoot? Wie zou dit alles verdragen, zweten en kreunen onder een ellendig bestaan als niet de dreiging van wat achter de dood komt er was, het onontdekte land waar geen reiziger uit weerkeert verwart ons en maakt ons zwak, zodat we liever de lasten dragen die we kennen dan het onbekende tegemoet te gaan. Zo verlamt het geweten ons tot lafaards, en zo wordt gezonde daadkracht verziekt door bleek gepieker en lopen grootse ondernemingen op niets uit. Stil nu, daar is mooie Ophelia! Nymf, laat mijn zonden in je gebeden herinnerd worden.
Норвежский (букмол):André Bjerkes gjendiktning av monologen lyder:Å være eller ikke være;
Det er spørsmålet. For hva er edel ferd?
Å tåle dette regn av sten og piler
en bitter skjebne sender mot oss?
Eller å trekke sverdet mot et hav av sorger
og gjøre slutt på dem? Å dø og sove
...
Иврит:בתרגומו הנודע בעברית של אברהם שלונסקי:
להיות, או לא להיות, וזו השאלה:
מה נעלה יותר: לשאת באורך-רוח
חיצי גורל אכזר, אבני מרגמותיו,
או אם חמוש לצאת מול ים הייסורים,
למרוד, וקץ לשים להם!
קדם לתרגומו של שלונסקי תרגומו של יהודה ליב גורדון:
הֱיוֹת אוֹ לַחְדּוֹל מִהְיוֹת? זֹאת הִיא הַשְּׁאֵלָה?
הֲטוֹב טוֹב לְאָדָם לָשֵׂאת דּוּמָם וְלִסְבּוֹל
כָּל פִּגְעֵי הַזְּמָן, כָּל מַגֵּפוֹת הַמִּקְרֶה,
אוֹ הֵחָלֵץ עֲלֵיהֶם וְלָשׂוּם קֵץ אֶל כֻּלָּמוֹ
פַּעַם אֶחָת?
Греческий:Να ζει κανείς ή να μη ζει;
Ιδού η απορία.
Ασήμαντο ερώτημα` ένα βήμα
πριν βρεις την ευτυχία;
Τι νόημα έχει η ζωή
στην πίκρα και στον πόνο;
Να ζεις ,να περιμένεις τι;
Αγαπημένου προσώπου προδοσία;
Της τύχης της αναποδιές;
Τη Δευτέρα Παρουσία;
Προς τι η ύπαρξη της οδύνης,
των ψυχικών τραυμάτων
και της ανώφελης πίστης
στην ύπαρξη θαυμάτων;
Αξίζουν άραγε αυτά
Για την ευωδιά μιας πασχαλιάς
και τους ζουμερούς καρπούς
μιας ροδοκόκκινης μηλιάς;
Αξίζει να είσαι μια ζωή
από έρωτα πληγωμένος
κι ας ήσουν κάποτε γλυκά,
αθεράπευτα ερωτευμένος;
Να βλέπεις τα’ άσπρα σπιτάκια
ενός ηλιόλουστου νησιού;
Ν α σε φιλάνε τρυφερά
τα χειλάκια μικρού παιδιού;
Латынь:Esse aut non esse, illa est quaestio.
Estne dignior vel in mente pati
insidias sagittasque fortunae malignae,
vel arma contra aerumnarum mare accipere,
oppugnandoque, eas incidere?
Арабский:budan yâ nabudan, mas'ale in ast.
Литовский:Būti ar nebūti, štai kur klausimas or Būt ar nebūt, štai klausimas.
Французский:Etre, ou ne pas être:
telle est la question.
Y a-t-il pour l’âme
plus de noblesse à endurer
les coups et les revers
d’une injurieuse fortune,
ou à s'armer contre elle
pour mettrefrein à une marée de douleurs?
Mourir... dormir, c’est tout;...
Calmer enfin, dit-on, dans lesommeil
les affreux battements du cœur ;
quelle conclusion des maux
héréditaires serait plusdévotement souhaitée?
(William Shakespeare, Hamlet, Acte III, scène 1, extrait (1601), traduction d’André Gide, inŒuvres complètes, tome 2, Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, 1959).Румынский (
http://bogdandumitrescu.com/?p=812)
A fi sau a nu fi? Aceasta-i dara întrebarea
Mai vrednic oare e sa rabzi în cuget
A vitregiei prastii si sageti
Sau fierul sa-l ridici deasupra marei
De griji si sa le curmi? Sa mori: sa dormi,
Atît si printr-un somn sa curmi durerea
Din inima si droaia de izbelisti
Ce-s date carnii este o-ncheiere
Cucernic de rîvnit. Sa mori, sa dormi,
Sa dormi visînd mai stii? Aici e greul
Болгарский (из
http://www.chitanka.info:82/lib/text/4531/0)
Влиза Хамлет.
ХАМЛЕТ
Да бъдеш или не? Туй е въпросът.
Дали е по-достойно да понасяш
стрелите на свирепата съдба,
или обнажил меч, да се опълчиш
срещу море от мъки и в таз битка
да ги зачеркнеш всички? Смърт… Заспиваш…
И толкова… И в тоя сън изчезват
душевният ти гнет и всички болки,
измъчващи плътта ни. Такъв завършек —
от бога да го просиш! Смърт… Заспиваш…
Заспиваш… И сънуваш може би?
Ха, тук е спънката! Защото туй —
какви ли сънища ще ни споходят
в тоз смъртен сън, когато се измъкнем
от бренната обвивка — то ни спира,
таз мисъл прави земните ни мъки
тъй дълголетни. Кой търпял би инак
безчетните камшици на века ни:
неправдите на наглия потисник,
високомерието на рода,
сълзите на отритнатата обич,
бавежа на закона, произвола
на тлъстия чиновник, злия присмех,
със който недостойният заплаща
на тихата заслуга — всичко туй,
когато едно бодване тук вляво
очиства сметките ни?
Кой би пъшкал
под бремето на отмилял живот,
ако не беше този страх пред него
зад гроба, в неоткритата страна,
отдето никой пътник се не връща?
Той смазва волята ни и ни кара
да се мирим с познатите беди,
наместо да летим към непознати.
Тъй размисълът прави ни пъзливци
и руменият цвят на мъжеството
посърва под отровното белило
на многото мъдруване. И ето,
мечти високи, почини с размах
отбиват се встрани и губят право
да се зоват „дела“! … Но тихо!
Ей я
красивата Офелия!… О, нимфо,
в моленията си къмто небето
спомни за всички мои грехове!
Турецкий (из
http://www.uludagsozluk.com/k/olmak-ya-da-olmamak/)
Olmak ya da olmamak, işte bütün mesele!
Düşüncemizin katlanması mı güzel
Zalim kaderin yumruklarına, oklarına
Yoksa diretip bela denizlerine karşı
Dur, yeter demesi mi?
Ölmek, uyumak sadece!
Düşünün ki uyumakla yalnız
Bitebilir bütün acıları yüreğin,
Çektiği bütün kahırlar insanoğlunun.
Uyumak, ama düş görebilirsin uykuda, o kötü.
Çünkü, o ölüm uykularında
Sıyrıldığımız zaman yaşamak kaygısından
Ne düşler görebilir insan, düşünmeli bunu.
Bu düşüncedir felaketleri yaşanır yapan.
Yoksa kim dayanabilir zamanın kırbacına?
Zorbanın kahrına, gururunun çiğnenmesine
Sevgisinin kepaze edilmesine
Kanunların bu kadar yavaş
Yüzsüzlüğün bu kadar çabuk yürümesine
Kötülere kul olmasına iyi insanın
Bir bıçak saplayıp göğsüne kurtulmak varken?
Немецкий: Deutsche Übersetzung von August Wilhelm von Schlegel (1767–1845):
Sein oder er Nichtsein; das ist hier die Frage:
Obs edler im Gemüt, die Pfeil und Schleudern
Des wütenden Geschicks erdulden oder,
Sich waffnend gegen eine See von Plagen,
Durch Widerstand sie enden? Sterben – schlafen –
Nichts weiter! Und zu wissen, daß ein Schlaf
Das Herzweh und die tausend Stöße endet,
Die unsers Fleisches Erbteil, ’s ist ein Ziel,
Aufs innigste zu wünschen. Sterben – schlafen –
Schlafen! Vielleicht auch träumen! Ja, da liegts:
Was in dem Schlaf für Träume kommen mögen,
Wenn wir die irdische Verstrickung lösten,
Das zwingt uns stillzustehn. Das ist die Rücksicht,
Die Elend läßt zu hohen Jahren kommen.
Denn wer ertrüg der Zeiten Spott und Geißel,
Des Mächtigen Druck, des Stolzen Mißhandlungen,
Verschmähter Liebe Pein, des Rechtes Aufschub,
Den Übermut der Ämter und die Schmach,
Die Unwert schweigendem Verdienst erweist,
Wenn er sich selbst in Ruhstand setzen könnte
Mit einer Nadel bloß? Wer trüge Lasten
Und stöhnt’ und schwitzte unter Lebensmüh?
Nur daß die Furcht vor etwas nach dem Tod,
Das unentdeckte Land, von des Bezirk
Kein Wandrer wiederkehrt, den Willen irrt,
Daß wir die Übel, die wir haben, lieber
Ertragen als zu unbekannten fliehn.
So macht Bewußtsein Feige aus uns allen;
Der angebornen Farbe der Entschließung
Wird des Gedankens Blässe angekränkelt;
Und Unternehmen, hochgezielt und wertvoll,
Durch diese Rücksicht aus der Bahn gelenkt,
Verlieren so der Handlung Namen. – Still!
Die reizende Ophelia! – Nymphe, schließ
In dein Gebet all meine Sünden ein!
Алеманнский диалект:I de alemannische Übersetzig vom Benutzer:Greifensee heisst äs: Sy oder Nödsy; das isch hie d' Frag:
Öb edle im Gmüet, d' Pfil und Schlüdere
S' wüetende Schicksal erdulde oder,
Sich waffnend gäge en See vo Plage,
Dur Widerschtand sie ände? Schtärbe - schlafe -
Nöd witer! Und z' wüsse, dass en Schlaf
S' Härzweh und diä tusend Schtöss ändet,
Diä üsers Fleischs Ärbteil, 's isch es Ziel,
Ufs innigschti z' wünsche. Schterbe - schlafe -
Шведский:"Att vara eller icke vara - frågan
betyder-är det modigast att tåla
ett vidrigt ödes hugg och pilar eller
att ta till vapen mot ett hav av plågor
och dräpa dem beslutsamt? Att få dö-
att sova, inte mer, och tro att sömnen
gör slut på hjärtats värk, de slag och stötar
som köttet fått till arvedel-det vore
ett slut, en nåd att stilla bedja om.
Att dö, att sova, sova, kanske drömma
-ja det är stötestenen! Vilka drömmar
ger dödens sömn, när vi kastat av oss
allt jäkt, och kapat livets ankartross?
Den tanken hejdar oss, och det är den
som gör eländighetens liv så långt.
Финский (из
http://fi.shakespeare-1.com/hamlet)
HAMLET.
Ollako vai ei olla, siinä pulma:
Jalompaa onko hengen kärsiä
Kaikk' inhan onnen iskut sekä nuolet
Vai käydä miekkaan tuskain merta vastaan, Lopettain kaikki? -- Kuolla, -- nukkua,
Ei muuta; -- luulla, uness' että päättyy Tuhannet kiusat nuo ja sieluntuskat,
Nuo lihan perinnöt, -- se loppu hartaast'
Ois halattava. Kuolla, nukkua: --
Nukkua! kenties uneksia? -- siinä
Se vastus. Millaiset lie unet kuolon,
Kun poiss' on maalliset nuo ahdistukset,
Se arveluttaa. Ja nuo arvelukset
Ne elon kurjuutta niin pitkittävät.
Ken kärsis ajan ilkkua ja vitsaa,
Hylätyn lemmen tuskaa, korskan pilkkaa,
Vääryyttä sortajan, lain väännellystä, Virastolt' ylpeitä ja potkuja,
Joit' ansiokkaat epatoilta saavat,
Jos puukon tutkaimella suoran tehdä
Vois elämästään? Ken nuo haitat kärsis Ja hikois, voihkais elon kuorman alla,
Jos pelko, mitä tulee kuolon maassa, --
Tuoss' salatussa, jost' ei matkamiesi
Palaja ykskään, -- niin ei huumais mieltä, Ett' ennen kärsimme nää tietyt vaivat, Kuin uusiin riennämme, joit' emme tunne?
Näin pelkureiks meit' omatunto saattaa,
Ja päätöksemme luonnonraittiin muodon Mietinnän kalvas karva sairaaks muuttaa,
Ja innokkaat ja ytimekkäät hankkeet
Uraltaan luistavat tuost' arvelusta
Ja teon nimen kadottavat. -- Vaiti!
Ihana Ophelia! -- Nainen, sulje
Rukouksiisi rikokseni kaikki.
Итальянский: Essere, o non essere, ecco la questione:
se sia più nobile nella mente soffrire
i colpi di fionda e i dardi dell’oltraggiosa fortuna
o prendere le armi contro un mare di affanni
e, contrastandoli, porre loro fine. Morire, dormire…
nient’altro, e con un sonno dire che poniamo fine
al dolore del cuore e ai mille tumulti naturali
di cui è erede la carne: è una conclusione
da desiderarsi devotamente. Morire, dormire.
Dormire, forse sognare. Sì, qui è l’ostacolo,
perché in quel sonno di morte quali sogni possano venire
dopo che ci siamo cavati di dosso questo groviglio mortale
deve farci esitare. È questo lo scrupolo
che dà alla sventura una vita così lunga.
Perché chi sopporterebbe le frustate e gli scherni del tempo,
il torto dell’oppressore, la contumelia dell’uomo superbo,
gli spasimi dell’amore disprezzato, il ritardo della legge,
l’insolenza delle cariche ufficiali, e il disprezzo
che il merito paziente riceve dagli indegni,
quando egli stesso potrebbe darsi quietanza
con un semplice stiletto? Chi porterebbe fardelli,
grugnendo e sudando sotto il peso di una vita faticosa,
se non fosse che il terrore di qualcosa dopo la morte,
il paese inesplorato dalla cui frontiera
nessun viaggiatore fa ritorno, sconcerta la volontà
e ci fa sopportare i mali che abbiamo
piuttosto che accorrere verso altri che ci sono ignoti?
Così la coscienza ci rende tutti codardi,
e così il colore naturale della risolutezza
è reso malsano dalla pallida cera del pensiero,
e imprese di grande altezza e momento
per questa ragione deviano dal loro corso
e perdono il nome di azione.
Португальский:Ser ou não ser, eis a questão: será mais nobre
Em nosso espírito sofrer pedras e setas
Com que a Fortuna, enfurecida, nos alveja,
Ou insurgir-nos contra um mar de provações
E em luta pôr-lhes fim? Morrer.. dormir: não mais.
Dizer que rematamos com um sono a angústia
E as mil pelejas naturais-herança do homem:
Morrer para dormir... é uma consumação
Que bem merece e desejamos com fervor.
Dormir... Talvez sonhar: eis onde surge o obstáculo:
Pois quando livres do tumulto da existência,
No repouso da morte o sonho que tenhamos
Devem fazer-nos hesitar: eis a suspeita
Que impõe tão longa vida aos nossos infortúnios.
Quem sofreria os relhos e a irrisão do mundo,
O agravo do opressor, a afronta do orgulhoso,
Toda a lancinação do mal-prezado amor,
A insolência oficial, as dilações da lei,
Os doestos que dos nulos têm de suportar
O mérito paciente, quem o sofreria,
Quando alcançasse a mais perfeita quitação
Com a ponta de um punhal? Quem levaria fardos,
Gemendo e suando sob a vida fatigante,
Se o receio de alguma coisa após a morte,
–Essa região desconhecida cujas raias
Jamais viajante algum atravessou de volta –
Não nos pusesse a voar para outros, não sabidos?
O pensamento assim nos acovarda, e assim
É que se cobre a tez normal da decisão
Com o tom pálido e enfermo da melancolia;
E desde que nos prendam tais cogitações,
Empresas de alto escopo e que bem alto planam
Desviam-se de rumo e cessam até mesmo
De se chamar ação
Польский: Być albo nie być, oto jest pytanie.
Jest li w istocie szlachetniejszą rzeczą
Znosić pociski zawistnego losu
Czy też, stawiwszy czoło morzu nędzy,
Przez opór wybrnąć z niego? - Umrzeć - zasnąć -
I na tym koniec. - Gdybyśmy wiedzieli,
Że raz zasnąwszy, zakończym na zawsze
Boleści serca i owe tysiączne
Właściwe naszej naturze wstrząśnienia,
Kres taki byłby celem na tej ziemi
Najpożądańszym. Umrzeć - zasnąć. - Zasnąć!
Może śnić? - w tym sęk cały, jakie bowiem
W tym śnie śmiertelnym marzenia przyjść mogą,
Kiedy zrzucimy z siebie więzy ciała,
To zastanawia nas: i toć to czyni
Tak długowieczną niedolę; bo któż by
Ścierpiał pogardę i zniewagi świata,
Krzywdy ciemiężcy, obelgi dumnego,
Lekceważonej miłości męczarnie,
Odwłokę prawa, butę władz i owe
Upokorzenia, które nieustannie
Cichej zasługi stają się udziałem,
Gdyby od tego kawałkiem żelaza
Mógł się zwolnić? Któż by dźwigał ciężar
Nudnego życia i pocił się pod nim,
Gdyby obawa czegoś poza grobem,
Obawa tego obcego nam kraju,
Skąd nikt nie wraca, nie wątliła woli
I nie kazała nam pędzić dni raczej
W złem już wiadomym niż uchodząc przed nim
Popadać w inne, którego nie znamy.
Tak to rozwaga czyni nas tchórzami;
Przedsiębiorczości hoża cera blednie
Pod wpływem wahań i zamiary pełne
Jędrności, zbite z wytkniętej kolei,
Tracą nazwisko czynu. - Ha! co widzę?
Piękna Ofelia! - Nimfo, w modłach swoich
Pomnij o moich grzechach
Józef Paszkowski
Украинский:Чи бути, чи не бути — ось питання.
Що благородніше? Коритись долі
І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зітнувшись в греці з морем лиха,
Покласти край йому! Заснути, вмерти —
І все. І знати: вічний сон врятує,
Із серця вийме біль, позбавить плоті,
А заразом страждань. Чи не жаданий
Для нас такий кінець? Заснути, вмерти.
І спати. Може й снити? Ось в чім клопіт;
Які нам сни присняться після смерті,
Коли позбудемось земних суєт?
Ось в чім вагань причина. Через це
Живуть напасті наші стільки літ.
Бо хто б терпів бичі й наруги часу,
Гніт можновладця, гордія зневаги,
Відштовхнуту любов, несправедливість,
Властей сваволю, тяганину суду,
З чесноти скромної безчесний глум, —
Коли б він простим лезом міг собі
Здобути вічний спокій? Хто стогнав би
Під тягарем життя і піт свій лив,
Коли б не страх попасти після смерті
В той край незнаний, звідки ще ніхто
Не повертався? Страх цей нас безволить,
І в звичних бідах ми волієм жити,
Ніж линути до невідомих нам.
Так розум полохливими нас робить,
Яскраві барви нашої відваги
Від роздумів втрачають колір свій,
А наміри високі, ледь зродившись,
Вмирають, ще не втілившись у дію.
Белорусский:Быцьцё або Нябыт – стаіць пытаньне,
Што больш шляхетна: вытрываць маўкліва
Прасткі і стрэлы зьдзеклівага лёсу
Або ж уступным боем бездань бедаў
Біць і змагчы іх? Сьмерць падняць, сны ўбачыць.
Няйнакш! Каб так давесьці, што боль сэрца
ды тысячы пакутаў размаітых
цялеснае прыроды маюць межы –
схацеў бы шчыра сьмерць падняць, сны ўбачыць.
Убачыць сны? Стаіць пытаньне рубам:
што ў снах сьмяротных мроіць давядзецца,
калі мы марнасьць рэчаў земскіх скінем?
Вось, што спыняе, робячы даўжэйшым
жыцьцёвы цяг ліхіх нягодаў поўны.
Хто б стаў трываць глум і наругу часу,
уціск тыранскі, зьвягу фанабэрцаў,
каханьне без адказу, суд без праўды,
людзей уладных вычварнае кепства
і корць нягоднікаў зьняславіць цноту,
калі з жыцьцём так лёгка паквітацца
лязом халодным?!
Хто б згадзіўся ношу
цягаць такую, рохкаць, узмакрэўшы,
калі б жа страх па сьмерці апынуцца
ў краіне невядомай, скуль вяртаньня
вандроўніку няма, ня бэсьціў волю
і не схіляў да згоды з плоймай бедаў
даўно знаёмых, а не адпраўляцца
шукаць нязнаных?!
Одум баязліўцаў
з нас робіць, і прыродная рашучасьць
марнее ўшчэнт, суздром яскравасьць траціць.
Так самыя вялікія задумы,
ледзь збочыўшы, зьмяняюць свой напрамак,
ніколі не ўвасобяцца ва ўчынкі...
Цішэй... Афэлія! Прыпомні, німфа,
падчас малітвы ўсе мае заганы...
Главная
Страниц: 1
